Весняні мишачі клопоти

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Надвір із нірки вигулькнула мишка

І бачить – снігу майже вже нема.

Від входу вбік подріботіла знишка,

Все приглядалась, чи пройшла зима.

– Ти ба! Минула! – травку край дороги

І проліски розгледіла здаля,

Але з незвички в лапки змерзла трохи.

Подумала: – Холодна ще земля…

Вернулась щоб на листяній перині

Доспати до теплішої пори,

Та все ж пішла припаси в комірчині

Переглядати в сутінку нори.

Стрясла сушню в горнятах на полиці,

В мішках овес, горох, шипшину й мак.

Ковтнула на ходу сиропу з глиці

Гризнула рибку в’ялену на смак…

Була оселя в мишки ще багата

Наїдками до нових врожаїв,

Та тінь в кутки скрадалась волохата,

А холод дрижаки в пітьмі чаїв.

Тож сіроманка спати захотіла,

Вгорнулась в листя з лап до голови,

А ніч весняна в нірку шелестіла

Духмяний сон про квіти сон-трави.