14.03.2021 14:13
для всіх
98
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

Долі...

Хтось ріже ножем хлібину, 

Хтось серце чуже розрізає, 

Хтось ріже в собі людину, 

Хтось крила свої обтинає.


І скажуть: вся справа в спокутіі, 

І скажуть: шляхи Господні –

Одні в ланцюги закуті, 

Ідуть по краю безодні.


І падають… долі легше

Скоритись жорстокій долі.

Хтось всоте, а хтось – уперше…

Упали – значить на волі.


Внизу можна все робити, 

Внизу не буває світла.

І навіть можна любити, 

Поглянь, ромашка розквітла


Внизу – це найбільше диво.

Посеред чорної ночі…

Хтось скаже: життя – це красиво, 

Хтось просто зірвати схоче.


Зірве – і знову темінь, 

Душа до ночі вже звикала.

Отак і бредуть по пустелі, 

Ті, хто бояться світла.


Шукають навпомацки щастя, 

Знаходять – проходять – минають…

Минати щастя – прокляття

Тих, хто іти не бажають.


Прокладені долі маршрути.

Початок й кінець на карті.

Хтось ріже ножем спокути, 

Хтось змінює шлях на старті.


Із стріхи падають краплі, 

Донизу, блаженні, донизу!

Чи квіти життя цього варті, 

Якби не дощу капризи?

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.03.2021 19:54  Анатолій Костенюк => © 

Гарно.

 14.03.2021 15:28  Каллистрат => © 

+++ ! Спасибо!