Олена Коленченко Мінливості долі
Небо…Просинь…
Стигла осінь,
В далечінь журба відносить.
Розсвіт…Роси…
Пишні коси
Розплести хлопчина просить.
Зрада...Інша...
Згубна тиша,
Та невже цього не досить?
Вечір…Зорить…
Хмурі зорі,
Дівчина дитину носить.
Пам`ять…Марить…
Чорні хмари,
Серця рана плодоносить.
Молить…Отче...
Мокрі очі,
Небо зливами голосить.
Старість…Неміч…
Поруч поміч,
Доля душу врешті зросить.
05.09.2016 09:33 Тетяна Белімова => © |
 Оленочко, твоя майстерність зростає)) Отакий непростий у формальному плані вірш - тому свідчення. Про зміст - сильно. Вдалося передати уривками слів, ніби мазками, чиюсь життєву трагедію... Коротко і влучно! |
03.09.2016 23:23 Тетяна Чорновіл => © |
 Вірш майстерний і щемливий. |
03.09.2016 12:37 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Чудовий! |
03.09.2016 01:05 Карабєн-Фортун Катер... => © |
 До сліз! |
02.09.2016 23:49 Панін Олександр Мико... => © |
 Є така техніка - відпалювання прародичів. |
02.09.2016 23:46 Панін Олександр Мико... => © |
До кінця кожна рана - живая, |