23.03.2021 20:57
for all
19 views
    
rating - | no usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Весна для двох

Швидка вода змиває вчорашні печалі, 

Рве береги пам’яті нестримно, по-живому.

Його слова змиває, несе подалі, 

Й вона розірване серце несе додому.


Навесні так буває: приспані мрії

Раптом будяться і їм не дають спати.

На двох мало б вистачити її надії, 

Але він відвик у житті сподівати.


Він забув, як слід обійматися з веснами, 

І веснянок з гаївками душа не співала…

Жив, як вмер, та навесні кожен може воскреснути, 

Та, що поряд з ним, кожен день його воскрешала.


А вона… Чи була безмежно красива?

Що про неї він міг усім сказати?

Кожен день дарував їй власнії крила, 

Коли жінка щаслива – чого ж не літати?


І коли він дивився, вона тонула…

Хто є поруч, викликайте реанімацію!!!

І коли він говорив, вона ні слова не чула, 

Але певна була – він завжди має рацію.


І у цілому світі були весна і їхні руки, 

І ще ночі, в які народжуються мрії…

Так ішли у весні, поки виросли внуки, 

А вони і весна, як завжди, молодії…

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись