26.03.2021 16:22
для всіх
112
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

В пустелі слів...

Слова – пісок, гарячий чи холодний, 

Червоний, білий, мокрий і сухий.

Пісок на узбережжі нашої безодні…

І я стою… і ти… такий чужий.


Летять-згасають зорі в атмосфері

І падають в безодню небуття…

Смак хліба й диму в келиху мадери –

Причастя наше після каяття.


Ми збудували замок… слів… Вустами…

Високу вежу в небо підняли…

Що в нас було? Лише стіна з словами…

Свої узори з них вітрис плели.


Топчу слова! В пісок вгузаю, люде!!!

Рятунок! SOS! Хтось 112 вбийте в телефон!

Шукаю ґрунту! І повітря в груди!

І ще змінити цей пустельний сон!


Слова – пісок… гуляє котиполе, 

Притулок ящірок, варранів і гадюк…

Пустелю цю створили ми обоє…

Пустеля… Ми … І в небі чорний крук…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.04.2021 23:36  Тетяна Амеліна => © 

Як щиро! Навколо кожного - пустеля зі слів... Іноді самі й грузнемо в ній.