Рідне моє село

з рубрики / циклу «Присвячення»

Описую думки свої химерно,

Чіпляю на живця нові слова,

І засіваю між рядками зерна,

Щоб ожила віршована краса…

Емоції фонтанять феєрверком

І стелиться барвінками туман,

А пам`ять усміхається люстерком,

І одурманює як фіміам…

В моє дитинство радісне й веселе,

Я знову завітала уві сні,

І пригадала мальовничі села,

А серед них розкішні Дибинці…

Там ліплять гончарі горшки казкові,

І річка Рось цілує голубінь,

Жінки вдягають плаття веселкові,

І ставлять диво-горщик на черінь…

А потім розмальовують квітками,

Узором прикрашають залюбки -

В Італію Іван Масюк з горшками

Не раз літав на різні виставки…

Пісні в обіймах ніжних надвечір‘я,

Курличуть в небі голоси дзвінкі,

Дрімають прибрані хати й подвір‘я,

І всюди чути пахощі п‘янкі…

А ще там дуже люблять вишиванки,

Віночком прикрашають довгі коси -

Блукає в пишних травах на світанку

моє дитинство босоноге в росах...

Всім серцем я люблю своє село -

Мого дитинства срібне джерело!

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,