Веселковий дощ
з рубрики / циклу «Літо»
Гриміли труби грому аж над лісом,
Сплітались в коси крапельки дощу.
І раптом світло простелилось низом,
Гойдаючись на гілочках хвощу.
Яскраво спалахнуло сонцем небо,
Ловили слізки хмари грозові.
І підберезник засинав, під себе
Підклавши чисті краплі дощові.
Сміялось сонце. Бурмотіли хмари
В плаксивому і грозовому сні.
Та раптом спалахнуло світлим жаром
Усе навколо, наче навесні.
Дощ засміявся, будячи діброву,
Б`ючи, мов в бубон, у зелений лист.
Розлилось небо світлом веселковим,
Веселкою калюжі розлились.
І кольори всі вранішнього світу
З палітри лила зоряна краса.
Прокинулося сонне світле літо –
Йому здалося, що прийшла весна.
Сміявся дощик. Та й журитись важко,
Гойдаючись в веселочці хвощу.
Рожевими пелюстками ромашка
Ловила краплі стиглого дощу...
І промені летіли з неба знову,
Чекаючи нових летких чудес.
Бо, може, знову дощик веселковий
Народиться з замріяних небес...
