Зоряними стежками

за мотивами

"Між персами твоїми – жолобок,
Задолина життя і пропадання,
Туди, немов нитки в один клубок,
Збігаються мої думки й жадання"
Дмитро Павличко

Між персами до ранку заблукав,

і марив щастям, як мала дитина,

всю ніч в один клубок думки збирав -

бажання двох злилися воєдино…

Легкі стежки на тілі не шукав,

блукав у хащах спідньої сорочки,

від дотиків до персів помирав,

росу збирав губами на горбочках…

У глиб пірнав і згодом виринав,

емоцій шквал, мов буря в океані,

як дикий звір поранений стогнав,

заснув під ранок на святій поляні…

Чи це був тільки сон, чи наяву,

що він тримав ті перса у долонях,

її очей небесну глибину

так часто бачив у часи безсоння…

Якби ж він знав, де нині ти живеш,

стояв би аж до ранку під балконом,

дивився, як виходиш із одеж,

відчув себе могутнім Посейдоном…

Аж до світанку сон оберігав,

приборкував нестримні нереїди,

і подумки між персами блукав

дочки богів Нерея і Доріди…

На жаль, йому це зараз не дано,

герої вірша навіть незнайомі,

але чому ввижається вікно,

яке горить в небесному каньйоні?

Вночі у мріях лине в небеса

удвох в обійми зоряні Дельфіна,

в сузір’ї світиться її краса,

фантазія - це доза ендорфіну…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,