Луцьку
Автомобільних коліс монотонні акорди,
Телефонних розмов обірвані фрази…
І щоденні ранкові із бігу рекорди…
І вчорашні забуті дрібні образи…
Так живе моє місто – дорожними корками…
Заклопотане вранішнім поспіхом вулиць…
Перев’язане міцно сталевими шворками
Тролейбусних ліній – наче прибулець.
Полоще у Стирі щоденні новини,
Розносить по вулицях каву і випічку,
Вмивається сонцем моєї Волині,
Неначе той кіт в бабусі на припічку.
Це місто моє! Сміється-дуркується,
Розсипається сміхом дитячим, як золотом,
На містках і на лавках вперше цілується,
Щоб завтра щемливим залишитись спогадом…
Мій камерний Луцьк!!! Старий і модерний!!!
Дихає вічністю Любарта веж!!!
Такий щиросердний, такий атмосферний!!!
Де ще таке місто на світі знайдеш?!
