18.04.2021 09:52
for all
14 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Добродій Ольга Іванівна

Сонце...


За горизонтом ті, хто молять за нас Бога, 

Приносить сонце їм молитви від живих.

Впаде, гаряче, до батьківського порога…

І вечір впав… і в полі вітер стих…


Ми будем всі отам, за горизонтом…

Шляхами різними, та напрямок один.

Сховалось сонце за черговим поворотом –

Рахує кількість пройдених годин.


Втікають дні – їх краде жовте сонце…

Новонародженим під подушки кладе.

І ти, обкрадений, стаєш їй охоронцем, 

Щасливе сонце вас обох веде.


Коли дощі ховають жовтощоке, 

Коли у сутінках доводиться іти, 

Не забувай про тих, хто біля тебе збоку, 

Зігрій, собою шлях їх освіти.


Будь сонцем сам! Кради свої години! -

Нехай згорають – тіні по кутках!

Не забувай, що в світі ти – ЛЮДИНА!

У тебе сонце світить у очах!


Коли зустрінешся вкінці із Охоронцем, 

Попросиш дозволу за горизонт піти.

Тебе він зробить новим жовтим сонцем –

Нові життя за горизонт вести.

Публікації: Добродій Ольга Іванівна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись