ТОМУ

З буремної тієї давнини,

До синьожовтого цього народу,

Стояли кращі воїни, й сини,

І берегли вони овіяну Свободу.

І з тих часів в надії всі жили,

Що буде в нас омріяна Країна,

Де будуть люди жити, як колись,

Синам дістанеться вона, і це їх мрія.

Ці люди так боролися здавен,

Іще тоді стояло чистим поле,

Вони цей Дух та Віру у дітей,

Передавали з року в рік, у ньому.

Навчали битись з ворогом землі,

З дитинства вміли все, і боронили,

Все те, що їм належало в житті,

Все те, чого не можна розділити.

Й дивились кращі воїни, й сини,

На теє поле, й тую битву знову,

Стирали всіх у полум`ї війни,

І берегли вони завжди Свободу.

З дитинства бавились у полі їх сини,

Старались бути гідними Любові,

Боролись мужньо, стійко, як завжди,

І берегли уже тоді свою Свободу.

Свойого краю, їхніх тих людей,

Що все життя надіялися жити,

В країні цій, і вільній, і чудній,

Де все від них передається дітям.

З далекої тієї давнини,

До синьожовтого народу...

Київ, 30.10.2019