ЕСКІЗ
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Легкі штрихи торкнуться полотна,
Метнуться в небо соколиком сизим.
Картини ці не досягнуть ще дна
Душі людини.
Це тільки ескізи.
Ескізи мрій. Ескізи почуттів.
Ескізи ваз, пейзажів і букетів.
Тут буде замок, тут – садок і рів...
А тут – ескіз дівочого портрету.
Легкі штрихи розкриють саму суть,
Саме бажання і тендітну мрію.
Найперше – очі. Бо вони несуть
Таку тонку і зоряну надію.
Може – на щастя, може – на життя,
Кохати і завжди бути в коханні...
Погодьтесь – це не просто почуття,
Це щирі неминучі сподівання.
Штрихи волосся, ніжних білих щік,
І знову – погляд щирої надії.
Колись портретам вийде час. І вік.
Ескізу - ні. Бо це – живуча мрія.
