31.07.2011 18:51

-

644

7 | 7

 © Оля Стасюк

ЕСКІЗ

з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»

Легкі штрихи торкнуться полотна, 

Метнуться в небо соколиком сизим. 

Картини ці не досягнуть ще дна 

Душі людини. 

Це тільки ескізи. 

Ескізи мрій. Ескізи почуттів. 

Ескізи ваз, пейзажів і букетів. 

Тут буде замок, тут – садок і рів... 

А тут – ескіз дівочого портрету. 

Легкі штрихи розкриють саму суть, 

Саме бажання і тендітну мрію. 

Найперше – очі. Бо вони несуть 

Таку тонку і зоряну надію. 

Може – на щастя, може – на життя, 

Кохати і завжди бути в коханні... 

Погодьтесь – це не просто почуття, 

Це щирі неминучі сподівання. 

Штрихи волосся, ніжних білих щік, 

І знову – погляд щирої надії. 

Колись портретам вийде час. І вік. 

Ескізу - ні. Бо це – живуча мрія.