Ранок біля річки
Стара верба схилилась до води і плаче,
Дощать слізьми похмурі небеса незрячі,
Сховалася журба в прозорому тумані,
Верхівки гір від перших променів рум’яні…
Така краса довкруж! Від щастя серце мліє,
Латаття на воді лелітками біліє,
Розсіється туман і сонячне проміння
одягне в ніжну позолоту володіння…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
