Річка мого дитинства
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
"І все так само. В лузі ходить кінь.
І Рось як Рось, як річка, а не Лета.
І дощ іде. Шукає той курінь.
І сонце встало. Жде свого поета"
Ліна_Костенко (парафраза)
І Рось як Рось, як річка, а не Лета.
І дощ іде. Шукає той курінь.
І сонце встало. Жде свого поета"
Ліна_Костенко (парафраза)
Річка Рось у повінь - швидкоплинна,
в ній бурхлива, норовлива течія,
русло то мілке, а то глибинне,
горда річка, нескорима, нічия…
Рось цілує мальовничі кручі,
вкриті лісом крутобокі береги,
і стрибають зайчики блискучі
на дзеркально-синім полотні ріки…
Де-не-де, порослі очеретом,
мріють серед річки баржі-острови,
жовто-білим чарівним букетом
виросло латаття з глибини води…
Ловлять ряску каченята й мама,
В глиб пірнають жовтобокі поплавці,
Тішить очі акварельна панорама -
Сльози щастя знов рясніють на щоці…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,