Як не писатиму тобі...
Писати, кидати слова
У дивний хаос на папері...
Думок заплутані жнива,
Душею вигнані за двері.
В нічних обіймах самоти
Думки блукають лабіринтом.
Повз них замріяно пройти
Курсивом серця - ніжним принтом.
Із літер вишити рушник -
Не чорно-білий, а строкатий.
І спалахнути, як сірник,
У тихих істинах Сократа.
Слова - пусті сплетіння днів,
Що промайнули за плечима.
То говоритиму очима...
