Тепер я вільна

з рубрики / циклу «Філософські мотиви»

Що дійсно нас тримає на землі?

Невже лиш гравітація взаємна?

Блукаю, як сновида, уві млі,

шукаю невідоме і таємне…

О, скільки часу стратила дарма

на різні забаганки і розваги!

Щаслива, що втекла я від ярма –

достатньо було сили і відваги…

Тепер я вільна! Не страшна зима,

яка на скронях інеєм біліє,

радію, ще одна цвіте весна,

і я від пахощів її хмелію…

На лавці біля райського куща,

у білосніжнім мареві жасмину,

співає пташкою моя душа,

і в небо поривається нестримно…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,

Візьміть участь в обговоренні

Я вам більше скажу, вірш про те, що я нарешті ВІЛЬНА від сильних емоцій, кохання, від керівника на роботі, від сусідів. Тобто настав той час, коли у мене є вибір, кого пускати у своє життя, а кого - ні, і чи впускати взагалі. Коли дитина мала, вона залежить від батьків і школи, коли дорослішає - від правил у суспільстві, на роботі, а коли все це у минулому, то такі люди, як я, розуміють, що настав час для свободи від усього і всіх, і час для самореалізації, і саморозвитку... Я не просто вільна, я - незалежна...

Надю, ваш коментар стосується насправді не змісту віршу, а скоріше за все, мого коментаря, адресованого Анатолію. У вірші немає навіть натяку на те, прислухаюся я чи ні до слушної думки, і взагалі мова у вірші про мене, а не про Вас - кожна людина індивідуальна.

“Мистецтво – найбільш глибока форма індивідуалізму, будь-коли знана людством.”
Оскар Уайльд



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ