27.05.2021 06:07

для всіх

120

3 | 3

 © Тетяна Чорновіл

Коли на двох одні казки

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

У борсука в весняний час відсиріла нора –

Дах протікав, постеля вся сочилась від води, 

Тож вирішив: житло старе змінити вже пора, 

Сухіший прихисток шукав, куди б переповзти.

Й нарешті дім знайшов собі в дубовому дуплі, 

Тут буде сухо врешті-решт – і сумнівів нема, 

Простора спальня, вхід зручний низенько при землі, 

І літом добре жити в нім, і не страшна зима.

А вище, в меншому дуплі – то пугача житло.

Птах привітався і сказав: – Давай дружити вдвох

І жити чемно, щоб між нас незгоди не було.

А дуб стараймось берегти, щоб довше він не всох.

Борсук під дубом листя згріб і землю розпушив, 

На постіль листя та трави наніс в дупло своє, 

Драбинку знизу приладнав на сук, де пугач жив, 

Щоб милуватись на зорі, як сонечко встає.

Літає пугач уночі, не спиться й борсуку, 

Удень обоє сном міцним відлежують боки.

А зранку по-сусідськи вдвох зберуться на суку, 

Де мудрий пугач перед сном розказує казки.

Про шепіт листя на вітрах чи росяні стежки, 

Про сонце, місяць серед хмар і зір ясний горох, 

Помовчати важливо теж по дружбі залюбки, 

Коли на двох одні казки і дуб один на двох.