Нема тебе на світі
А ти,
пішла?
Пішла.
ПІШЛА!
Неначебто, померла.
І я, ось,
начебто не пам`ятав,
та де ж,
ти,
де ти?
Та й відсував
в слова,
в діла.
До того ж
малі діти...
Коханка.
От життєбуття-
тут спробуй, відірвися,
так трахне в лоб-
засвоїш вмить,
оці от, теревені ...
А от вночі, та замість сну,
у стогоні жалю,
я згадував нелюб своюі разом з нею жив ...
Я плив туди,
де небуло
тим пристрастяммоїм,
межі....
І взнов згорав,
як вдавнину.
Летів і розумів,
що, не було
ну, не було,
ніяких псячихсил...
Утримати тебе
у жмені.
Розкрив долоні, і...
Нема!
Я здох — прости, прощай ...,
Цей прощавай, він, як лишай,
стригучий в смертьмою.
Дожив…
Світанок…
П`ю свій чай.
Курю.
Та щосьжую...
От,
достобіса!
Доста, доста!!!
І раптом, діти ж, діти!
Та,
спазм,
пішла.
Пішла,
ПІШЛА ...
Харків віртуальний, 2021