Мудрість
боже,
як же ж мудрості
хотів!..
з людей
із книг
із місць
з подій…
а, мудрість –
роки
роки
роки…
й, здається,
вже прийшла:
налився соком
плід –
ось-ось
на голову впаде
усім
щасливим одкровенням…
і ждеш
піднесений
руки
руки
руки…
і губ
любові смакоти
очей
відкритих настіж…
всім серцем
славиш світ:
хай
вічно квітне
на землі
цей рай
благословенний!..
та, раптом
кроки
кроки
кроки…
крик
гнів
розпач
про́кляті
й
уроки
уроки
уроки…
ріки поту
крові
грішної любові…
а ще надія
віра
каяття
спасіння…
зоря
над світом
другим сонцем
зійде…
народи
знову кинуться
в останню битву…
й все
з рештою
закінчиться
нічим…
немов
й не починалось
зовсім…
немов
і не радів
колись
небесній тверді
ні Бог
ні Цар
ані Спаситель
Геній
чи
Герой…
співпали
і
пропали
в кінці кінців
начала
всі…
скажи,
нащо тобі
оця морока?..
повір:
безумна мудрість
ідіотів
народжених
з інцесту
божих примх…
