Про дощ і про росу
з рубрики / циклу «Поетичні акварелі»
Так довго ми молилися, звертались до небес,
нарешті це здійснилося - почув молитви Зевс!
Танцює дощ, краплинами змиває пил і бруд,
стікає намистинами із кам’яних споруд…
Земля п’є воду жадібно у лісі й на полях,
дерева стогнуть жалібно, цвіт падає на шлях…
І завжди ароматами, як дар після дощу,
дурманить сад за хатою, і сонце п'є росу…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,