О, Муза! - XI

Я не поэт, я — партизан, казак,

Я иногда бывал на Пинде, но наскоком

И беззаботно, кое-как,

Раскидывал перед Кастальским током

Мой независимый бивак.

Денис Давыдов

Эт хорошо! )))

Потому, как и дальше будем Ключ поминать ))) 

Та куди там! Ключа Кастальського!) 

Ну й кат з ним, з натовпом, а я - як  Портос! 

                «Je me bats parce

                que je me bats»

Нікому в цьому я не зізнаюся

і схвалення ні в кого не прошу.

Казав Портос: – «Я б`юсь тому, що б`юся»!

І я: – «Пишу тому, що я пишу»!))))

Полагаю, что Франсуа Вийон в переводе В. Маяковского ))) 

Я повний невіглас! Здогадайтеся, що я гуглила!)) 

 натовп - він такий!))) Йому що "браво" кричати, що "ату його!" - однаково легко!) 

И так всегда! )))

....Я Франсуа, чему не рад

Увы, ждёт смерть злодея

И сколько весит этот зад

Узнает скоро шея!....

А шо делать, когда прёт? )))))

Згідний! Віршування - заняття не прибуткове і не вдячне.))) Тому до нього потрібно відноситися з певним гумором:

Віщий сон

Поклавши голову на плаху,

волаю голосом банши

і власне завивання з жаху

всім пропоную, як вірші,

а натовп, чуючи як вию,

кричить до ката «Рубай шию!»)))