25.06.2021 23:57
for all
13 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Двірний Сергій

Так втомишся

так втомишся

від себе

від цього тіла

від рис у дзеркалі

думок налазливих

пустих переживань

від рідних, друзів

сусідів, перехожих

колег, начальників

від клопотів, невдач

від осоружних буднів

свят нудотних

від подій нікчемних

пустопорожніх балачок

від постійного чекання

кого? чого? і звідки?

від гонитви маячної

за ким? за чим? нащо?!

від навіженства

марнотного надбання

від гніту прикрих втрат

і від чужих удач

від поступу мізерного

з копійки до копійки

від безталанних мрій

і всіх розчарувань

від згаслого кохання

клятв брехливих

чужих і власних зрад

від страхів неугавних

і скупої втіхи

від гніву до далеких

і терпіння до близьких

від того, як все склалося

і як могло би бути

від того, що не склалося ніяк

від того, яким маєш бути

й чого бракує кожен раз

від світлого майбутнього

сум`яття сьогодення

від шмарклів давнини

від мантри «тут й тепер»

від всіх разом

і кожного окремо

Господи, так втомишся

що, просто, жах!..

тож накладеш на себе руки

без вагання

й, нарешті, відпочинеш

покійним у спокійний час…


будеш, просто, спати

спати

спати…

мертвим

безпробудним сном

роки́

віки

тисячоліття

ери!..

у мирі, тиші

поме́жи тьми світів

які, вируючи, летітимуть

увсебіч тебе

ти ж уже не будеш

з жодним з них…

летіть, благословенні

якомога далі!..

й залиште в спокої мене

ніким

нічим…

о, Боже! що за розкіш!..

що за щастя пустки!..

ну, чим не справжній Рай?!.

почиваєш в смерті

безтурботно, вічно

й будильник не обірве

цей найсолодший сон…


авжеж, не смерть –

життя це справжнє самогубство!..


отак забувшись в насолоді

загубившись для усіх і вся

пробудеш в пазусі у Бога

довжелезний час…

затим прокинешся

в онові тіла, духу

по волі провидіння

десь, колись, якимсь

батькам народишся

на радість й славу

довгожданим і бажаним

янголяточком малим

що спить і спить ще

та вже тягне руки світу

мовляв, вручай мені

свій незліченний скарб!

тепер готовий як ніколи

прийняти я цей щедрий дар

благоговійно вклавши

крок за кроком

у душу й тіло

все від А до Я –

буквально

слово в слово

за око – око

один – за всіх

і всі – одна сім’я

надія, віра

і любов нелицемірна

розум, честь і совість

всіх епох

сила, справедливість

і робота плідна

а, головне –

сім’я, народ, держава

людство, всесвіт, Бог!..

і ще всього, чого і не згадаєш

але що конче мусиш осягти

аби ступати в ногу з світом

куди? навіщо? й чому ти?!.

і скрізь паскудство безпросвітне

у кожному, у всьому

навзаводи і навперебій

неначе не Господь створив

цей світ для раювання

а Сатана для плюндрування

чистих душ і тіл

і знову втома

втома

втома –

мало ночі й вихідних

щоб подолати кляту втому

щоб виспатись нарешті

хоча би раз за всі роки…

тож перед дзеркалом

в руках покрутиш бритву

заглянеш собі в очі

подумаєш, зітхнеш…

й погодишся:

кому потрібні всі ці муки?!

хіба найнявся бути тим, ким є?

до дідька це життя!

до дідька перегони з часом!

чим скніти між людей

не краще б виспатися знов?!.


знов, знов і знов…

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 27.06.2021 12:32  © ... => Анатолій Костенюк 

Авжеж, Ваша правда! Дякую за відгук! 

 26.06.2021 09:29  Анатолій Костенюк => © 

Написано з почуттям. Ідея зрозуміла. А рінкарнація закінчується Мокшою, так що вихід є!)))