Родина
Кажуть: щастя можна позичати,
Радість й хліб давати узайми,
Вдома – залишаються чекати
Тих, що не вернулися з війни.
Дожидають тих, що на зарібках
В закордонах мріють про свій дім,
Хто там залишивсь, приїхав швидко,
Тих, хто рідним був, а став чужим.
Плачуть очі й серце часто крається:
Найрідніші поле перейшли,
І з тих засвітів ніхто не повертається
Бо вернулися б, якби могли.
І в родині кожній скільки втрачено
Але ж доки за одним столом –
Буде пережито і пробачено,
Під любові й вірності крилом!
Доти буде доля роду значена
Лиш би в ній продовження було,
Під благословенням Божим й ласкою –
Колосками щедро зацвіло.
Най вертаються усі додому
із навчання, із важких доріг,
Від робіт тяжких, від куль з окопів
Щоб не було втрачених й чужих.
Бо родини доля – поза часом,
В старших, юні, і в колисці немовлят
І рушник родинний – не прикраса,
А як оберіг для буднів й свят!
27 червня 2021 року