06.07.2021 06:10
© Тетяна Чорновіл
Смачна заяча мрія
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
Край лісу сіяв заєць залюбки
Цибулі, перцю й моркви по рядочку,
Капусту, помідори, буряки
В ґрунт натрусив з насіння в холодочку.
Бо мрію мав він ще з зими таку –
Борщу смачного в осінь наварити.
Хоч не садив город ще на віку,
Та задум добрий, що там говорити.
Тож, натомившись, стер із лоба піт,
Під вітами ялини вклався спати.
Опісля ж розважався вже як слід –
Не знав, що про городець треба дбати.
З весни до літа мрія, хай їй грець,
Позаростала бур’янами швидко,
І крізь мишій, щирицю та мокрець
Городні сходи було ледве видко.
Журився заєць, сівши на межу,
Та десь їжак узявся край дороги:
– Давай грядки сполоти поможу!
Удвох таки нам буде легше трохи.
– А я за вами підпушу ріллю –
Озвався кріт с підземної оселі,
– Бо змалку ритись у землі люблю,
Не час думки сльозити невеселі.
Сорока пролітала повз город,
Не пропустила помочі нагоди –
Води набрала з річки повен рот,
Щоб поливати з дзьоба дружні сходи.
Очима заєць радісно косив,
Бо вже в гурті забути смуток мусив.
На борщ осінній щедро запросив
Усіх своїх нових городніх друзів.