06.07.2021 06:15

для всіх

118

4 | 4

 © Тетяна Чорновіл

По стежці до крота

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Провідати крота одного разу

Схотів їжак у миті самоти.

Взяв яблук ще з торішнього запасу, 

Бо ж без гостинця як у гості йти.

Ще й краплі дощові уздрів з порогу, 

Як з дому вже виходити хотів, 

Тож парасольку взяв собі в дорогу

Й по стежці до крота потупотів.

Дощ розійшовся, біг їжак прискорив, 

Напнувши парасольку від мокви, 

Та вгледів раптом зграйку мухоморів, 

Що визирали з мокрої трави.

Ледь-ледь здолав грузький горбок з натуги, 

Відхекався в рясному вже дощі, 

Сказав: – Які в вас гарні капелюхи!

Так шкода, що ви змокли, як хлющі!

Гриби лиш капелюхами хитали

Й гуртом гукали їжакові вслід:

– Ми під дощами змалку підростали, 

Вода не завдає нам зайвих бід!

З небес поміж громів розкати часті

Крізь листя літній дощик щедро лив

Пишались у траві гриби крапчасті, 

Раділи, що їжак їх похвалив.