Ілюзії...
з рубрики / циклу «Крапки і коми...»
Десь там хтось...
ну то й що?!
я десь тут,
але марно.
небом місяць
ходою пройшовсь,
зорі чисті,
в душі хмарно.
Десь вітри,
і сніги...
Десь палають
червоно орбіти.
лиш відбиток
моєї ноги,
пилом часу
накрито.
Ти собі,
я собі...
наче й разом,
але все ж окремо.
кину їсти,
душевній журбі,
раптом думка, -
а може даремно?!
Може досить уже,
що б хтось десь?
краще може я сам,
потушу підгорілі
орбіти?!
і відчинить
ворота Сезам
мовчки вийду, -
нарешті ми квити...
