Сумна самотність
диптих
Ніч дивовижна, зникли зорі у безодні,
Самотній місяць поміж хмар дрімає,
До мене знову сон не завітав сьогодні,
І стогне вітер за вікном. Світає…
Тремтить в кімнаті тінь від свічки мерехтливо,
Життя трагічність мені серце крає,
Самотність, як метелик, тихо і журливо
на плечі ніжним доторком сідає…
***
Ночь странная, исчезли звезды-огоньки,
Свет лунный в небе дремлет одиноко,
Сон бродит по домам до утренней зари,
Стон ветра, словно гость, стучится в окна…
Тень от ночной свечи - дрожащий стебелек,
Ей, как и мне, сейчас опять не спится,
Грусть одиночества, как нежный мотылек,
Вновь тихо на плечо мое садится…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
