Подорожній
Ти колись повернешся з дороги,
Скинеш чоботи, кинеш речі,
І допишеш свої епілоги,
І так ніжно обіймеш за плечі.
Я не буду тебе чекати,
Просто знай, що відкриті двері.
Повертайся, як схочеш вертати,
Але бажано до вечері.
Замолю твою втому, загою…
Обітру піт з чола, пил – зі шляху…
У твій келих наллю спокою,
Покладу твій неспокій на плаху.
Ніч накриє солодким цілунком
І зашторить вікно у кімнату.
Пілігрим йде світами із клунком,
А ти? Хочеш його наздогнати?
Залиши… подорожнім дороги…
Залишись … моїм світом у хаті….
Громом в небі звучать твої кроки…
Я не буду тебе чекати…
