04.05.2021 00:04
for all
12 views
    
rating 4 | 3 usr.
 © Алла Мейта

Якийсь подорожній...

Перевії пісків пустелі 

Осідають у колбах часу. 

Подорожній шукає печалі,  

Бо не вміє жити у щасті. 

Сонце грається грубим тілом 

І вітри у лахміття душу,  

Небо хмарами овдовіло,  

У скорботі сидить непорушно.  

Подорожній шукає втоми -  

Світла вдосталь лише в причасті.  

Вечір заходом терпить червоним,  

Щоб відчути життя на зап`ясті.  

Простір штир устромив в горизонти -  

Колись буде надія в оці. 

Подорожній набрався гризоти,  

Грузнуть в сип його ноги босі.  

Місяць сажень відміряв зірками,  

Простягає сріберцем дороги.  

Колби часу стають віками,  

І між них лиш якийсь подорожній



Софіївська Борщагівка, 02.04.2021

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 04.05.2021 13:44  © ... => Каранда Галина 

Дякую щиро! Ваші відгуки надихають! 

 04.05.2021 13:38  © ... => Ольга Шнуренко 

Щиро дякую за відгук! Зворушена. 

 04.05.2021 09:26  Ольга Шнуренко => © 

Дуже цікаві метафори! Слова колоритні, пейзаж і думки мінорні, але глибокі за змістом, одним словом - філософія... 

 04.05.2021 06:57  Каранда Галина => © 

Дуже сподобалося!