Я тебе відпускаю

з рубрики / циклу «Лірика кохання»

Пожежу в серці так нелегко загасити,

Ще важче відшукати підлих паліїв,

Скажи, ну як нам без кохання далі жити,

Коли немає більш між нами почуттів?

Коли вже лопнуло моє довготерпіння,

Коли живе у серці лише біль та сум,

Коли не гріє слів твоїх ясне проміння,

В душі замовкла скрипка - їй бракує струн…

Прошу, залиш мене у спокої безлюддя,

Іди туди, де квітне почуттів розмай,

Даруй тій іншій дивні чари словоблуддя,

Можливо, з нею буде в тебе справжній Рай…

Душевний спокій – все, про що я нині мрію,

Ніяких буреломів та емоцій шквал,

На самоті щаслива бути знов зумію,

А ти поповниш мій сумний меморіал…

Тебе в політ я добровільно відпускаю,

Лети, як вільна пташка, в почуттів Едем,

За зламане життя тобі не дорікаю,

І хай тебе твій новий ангел береже…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,