Я так тебе...
Ти – мій хліб… моя сіль… Я не хочу ні срібла, ні злата!
Я не хочу скарбів всього світу без тебе… Зажди,
Не втікай з півдороги. Дарма, що умію літати:
Мої крила без тебе вологі лишають сліди.
Ти – вода кришталева, джерельна… Дай ще раз умитись,
Із долонь втамувати цю спрагу без міри, без меж.
Дай в очах твоїх кольору хмарного неба втопитись,
Загасити у собі одну з найсильніший пожеж.
Ти не знаєш мене… Я також - лиш здогадуюсь хто ти…
Та є час пізнавати і час, щоб збирати плоди…
Досі по різну ми: я десь тут, може, й там – ти ж навпроти…
Я тебе так… Ти також?!!! Почулося… Ні? То ж не йди….
.gif "{#}")
