Квіти
Мороз намалював на вікні квіти, а їй так хотілось жити…
Їй всього вісім і біль у грудях, спочатку думали застуда
Їй дарував квіти лише тато і то одного разу…
До серця лиш на мить закралась образа
Вона здійняла блакитні очі до сірого неба:
«Я жити хочу, хіба я так Тобі там треба?»
Та небо мовчало, очі наповнили сльози…
Прийшла весна, розквітли квіти,
Та чи бачить їх вона? Чи може їх вхопити?