23.11.2012 22:19
для всіх
637
    
  10 | 10  
 © Тетяна Чорновіл

Осіння віола

Осіння віола

з рубрики / циклу «Лірика квітів»

Дні листопаду, у холод укутані,

Росять з небес дощових,

В клумби Братки, або Вічка Анютині

Садять на зиму під сніг.


Промені сонячні, в хмари заховані,

Цідять холодний привіт.

Квіти Віоли барвисті здивовані

Дивляться в осені світ.


– Що це за холод? –  сумними пелЮстками

Кожен росток тріпотить.

– Скоро морози… – брунатними згустками

Листя опале летить.


Осінь дощить між прогнозами хмурими:

– Нащо ці квіти мені?!

Студить зима: – Я їм під кучугурами

Сни розтоплю весняні!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 25.11.2012 17:21  © ... 

Дякую всім за відгуки! Приємно, що знайшлося стільки любителів весняних квітів!!! :))

 25.11.2012 14:37  Андрій Гагін => © 

Дуже зворушливо! Сподобалось!

 25.11.2012 03:45  Деркач Олександр => © 

Красиво і цікаво...

 24.11.2012 20:48  Сашко Новік 

гарно

 24.11.2012 19:41  Оля Стасюк 

Красиво)

 24.11.2012 03:11  Наталя Данилюк => © 

Як мило!..Так трепетно-квітково))) Дуже ніжна поезія.

 24.11.2012 00:52  Каранда Галина => © 

і він, і Ви писали про незадоволення системою. Тільки зараз влада на це не реагує, а тоді це був неабиякий ризик.

 24.11.2012 00:26  Каранда Галина => © 

до речі, Вашому віршу дуже личить ця мелодія місячної ночі.

 23.11.2012 23:36  Суворий 

Рученьки  терпнуть,  злипаються  віченьки.
Боже,  чи  довго  тягти?
З  раннього  ранку  до  пізньої  ніченьки
Голкою  денно  верти.

Кров  висисає  оте  остогиджене,
Прокляте  нишком  шиття,
Що  паненя  вередливе,  зманіжене,
Вишвирне  геть  на  сміття.

Де  воно  знатиме,  що  то  за  доленька  —
Відшук  черствого  шматка,
Як  за  роботою  вільна  неволенька
Груди  ураз  дотика.    


Хто підкаже до чого це я?????

 23.11.2012 22:51  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Навіть зима має почуття жалю... Навіть зима красу шанує...