Заяча морква
На славу в зайця морква уродила –
За працю щедро грядка відплатила!
Тож у найбільшій скраю морковиці
Надумав звести дім на дві світлиці.
В оселю зайде ввечері з прискоку,
Затишна постіль тут і їжа збоку,
А як розплющить очі на світанку,
Смакує морквяні млинці на ґанку…
Ковтнув зайчисько слину і проснувся.
– Невже це все наснилося?!! – вжахнувся.
З кубла ліщини гілку піднімає –
Городу й морквяної хати геть немає!
Сніданок із млинцями морквяними
Згадався тільки думами сумними.
Тож вирішив вухатий просто неба:
– Город свій завести весною треба –
Скопати грядку і заскородити,
Не в сні, а справді моркву посадити…
Сорока на ліщині чекотіла:
– І я млинців із моркви захотіла!