Заяча морква

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

На славу в зайця морква уродила –

За працю щедро грядка відплатила!

Тож у найбільшій скраю морковиці

Надумав звести дім на дві світлиці.

В оселю зайде ввечері з прискоку,

Затишна постіль тут і їжа збоку,

А як розплющить очі на світанку,

Смакує морквяні млинці на ґанку…

Ковтнув зайчисько слину і проснувся.

– Невже це все наснилося?!! – вжахнувся.

З кубла ліщини гілку піднімає –

Городу й морквяної хати геть немає!

Сніданок із млинцями морквяними

Згадався тільки думами сумними.

Тож вирішив вухатий просто неба:

– Город свій завести весною треба –

Скопати грядку і заскородити,

Не в сні, а справді моркву посадити…

Сорока на ліщині чекотіла:

– І я млинців із моркви захотіла!