З синиць не виростають журавлі
Прісні сльози знову вмиють ранок,
Й шматками дзеркала, розбитого в друзки,
Мільйони відображень з-поміж нами
Синицею пристануть до руки...
І злітна смуга вкриється туманом,
Зібравши в простирадло мотузкИ...
...Ньютон наврочив нам повернення до тями,
В час відривання тіла від землі...
А над туманом журавлі кружляють в вальсі,
Примарні постаті в контрасті кольорів.
Й шкода, що у душевнім дисонансі
З синиць не виростають журавлі.
с. Мотовилівка, 08.07.2021 р.
