04.08.2011 12:55
-
356 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Оля Стасюк

Ліричному герою

Ліричному герою

Дзвенить роса на диких чорних вітах, 

Стоїть сосна, мов велетень із гір. 

Всіма забутий, сіро-бурий вітер 

Покинув поле і забрався в бір. 


А серце плаче, мов останній вітер, 

Це не роса – це сльози із небес. 

Адоніса сухі похмурі віти 

Вже не вражають барвами з чудес. 


А я пишу. Ліричному герою, 

Який щасливий, має майбуття, 

Який, веселий, стежкою ясною 

Веде кохану у своє життя. 


Герою щирий! Радості без міри 

Немає ані в казці, ні в житті. 

Бо плаче дощ завжди і плаче ліра, 

Навіть у дні веселі, золоті. 

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 05.08.2011 13:29  © ... 

Дякую. Може, дуже "зіркове порівняння"... Я спочатку не хотіла публікувати поезію, але знайшла картинку"ліричного героя з коханою"...

 05.08.2011 13:28  © ... 

У нас не ходять. Дуже хороші, виховані люди. Як і у Львові. І, певне, у Черкасах(я там не була).

 05.08.2011 13:27  © ... => Тарас Іванів 

Взагалі-то у нас вже третій день спека... :)))))))

 04.08.2011 17:37  Тетяна Чорновіл => © 

Нехай плачуть. Добре що хоч з сокирами по підворотнях не ходять! :)))) Я хотіла сказати, що плаксивість - не найгірша людська риса

 04.08.2011 16:43  Тарас Іванів 

Оля, той дощ вже всю Вінницю затопив. Не давай йому завжди плакати...)))