Говерла
з рубрики / циклу «Крапки і коми...»
Стою понад прірвою,
і дихаю світом...
торкаюся хмари,
обіймуся з вітром...
Зусилля не марні,
здолав я дорогу...
щоб стати на камінь,
твоєго порогу...
Ти тілом своїм,
все небо підперла...
ти мрій моїх дім, -
Велична Говерла!
Ласкава і тепла,
рвучка і нестримна...
але ти така є,
у світі єдина!
Ти безліч людей,
на вчинок штовхаєш...
І нашу Вкраїну,
напевно кохаєш!
Стою понад прірвою,
руки вгору здіймаю...
штовхнувся б й летів...
шкода крилець не маю!
