09.09.2021 07:27

для всіх

124

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Осіння казка з дрижаками

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

– Не зоглядівся, як минуло літо, –

Борсук журився о нічній порі, 

– Удень тепла ще вистачає й цвіту, 

Та стелить осінь дрижаки в норі.

Тож вибрався з холодної постелі, 

Про щось невтішне бурмотів під ніс, 

Устав, прогнавши тінь свою до стелі, 

Знадвору хмизу й трохи листя вніс.

Устиг і м’яти трохи прихопити, 

Коли скрадався з хмизом навпрошки, 

Бо здумав грубку на ніч протопити, 

Й загріти чай, прогнавши дрижаки.

Вже хмиз сухий потріскував гілками, 

Тепло лилося затишно навкруг, 

А з неба ніч холодними зірками

Жаріла на духмяний м’ятний дух.

Чай пив борсук, усівшись біля входу, 

Поки в норі збиралося тепло.

З-за хмари місяць віщував негоду, 

Та дрижаків уже десь не було.