Обійми спогадів
Минуло літо, мов би й не було і знову осінь золота дощами сипле
Вглядаюсь в спогадів кіно, а літо, ти точно не наснилось?
Від прохолоди кутаюсь у плед і шоколад гарячий замість кави
Сторінки книги не ідуть вперед, думки про літо міцно стиснули руками
А дощ все йде, збираються ворожі хмари в купу
Примари літа все ростуть і покривають у теплоти шкарлупу…
І яка різниця привиділось чи ні, наснилося, приверзлося, здалося
Коли душа попри щем пірнає в миле стоголосся…
