16.09.2021 14:11
для всіх
82
    
  2 | 3  
 © Ем Скитаній

Відчай з невірності...

Відчай з невірності...

перепетії кохання з минулого

чомусь пригадалися молоді часи...певне, тому що сонце яскраве, а холодно...осінь...


привівся врешті до неслави, 

у цілковитий, повний крах...

байдужий всім...і ти не в справі, 

що вже давно не при ділах.


адже тепер в суспільній стайні, 

в житті далеко не орел, 

а з найостанніших останній

гріхів відпущення козел.


кохана класні тобі роги

лишила...з усміхом пішла.

і на узбіччі, край дороги

п"єш оковиту із горла.


- ...візьму тесак! заріжу падлу!... -

в мізку, крутилось у думках.

але безсило руки впали, 

зненависть сяяла в очах.


ніхто, ніщо і ні до чого -

зронив невмисно пляшку ти.

і попетляв мов девон в рогах

у самий темінь темноти.


а там у сон сховались миті

падіння твого і ганьби.

...і цілі вівці, вовки ситі

в цей час розгуби і журби.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.09.2021 17:34  Микола Коржик => © 

Життєва ситуація. Сподобалося.