20.09.2021 14:37
для всіх
98
    
  2 | 2  
 © Ем Скитаній

З настрою...осіннє

З настрою...осіннє

осінь...вересень...сльота...прохолодний, сирий, нікудишній день...стою біля вікна, курю...тютюновий дим видихую у кватирку...і раптом крізь скло на підвіконні побачив білого метелика... - в цій порі?...в таку негоду?...звідки?!...здивування моє зникло, коли зрозумів, що метелик не живий - його звіяв з підвіконня легкий осінній холодний вітер...і на душі так стало чомусь жалісно і сумно...


* * *

пізні метелики -

літа відлуння,

пурхання в осінь

крилами білими;

слово,

розмова кохання і мрії,

сум

і тривога,

і безнадія...

дія остання

п`єси від літа -

в обрій серпанковий

малісні хмарами

таненням білим,

в далі оманні

сліпо злетіли

метелики мерзлі,

метелики білі...

сцена осіння

в суціль у захмаренні.

дія завершена,

дія остання.

в погляді осені

тиха розчуленість

від візуального

болю і згубності...

ах! перепрошую...

прошу, панове -

завіси!...завіси

між бутафорій

і холодом дійсності.

дія завершена,

дія фатальна...

...білі метелики

спогад і марення.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.09.2021 20:25  Каранда Галина => © 

На днях скрізь було дуже багато темних, майже чорних метеликів. Білих дійсно давненько не бачила... всім свій час. Це сумно, але інакше не буває. Інакше бог зробити не придумав...

 20.09.2021 19:32  Микола Коржик => © 

Ми всі як білі метелики. Чудово написано. Проймає мелодія вірша. Чудово!