Без назви
Ми зіткнулись раптово. Як завжди - в найбільш недоречний час.
Посміялись, помірялись пройденим та трофейним,
І поїхали слухати клятий забутий джаз,
Попиваючи пам`ять із глиняних чашок з міцним глінтвейном.
Поки ти на порозі кімнатному заціпенів і вкляк,
Сценарист цього сиквелу пише в мене наживо
Невагому казковую пері, танцюючу на граблях
Карколомнії па руйнівного тандава Шиви.
І коли ти ітимеш з моєї гримерки геть
Цим похмурим і сірим, холодним і тьмяним ранком,
Я укотре відзначу оце-вже-напевне-останню-смерть
Спільним фото, вкарбованним в чорну рамку.
29.11.2020
