10.02.2019 12:06
for all
140 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Алла Мейта

Без назви

Осінь тихо зайшла у серце, 

Намочила дощами мрію:

"Перепрошую, і не сердся:

Я за правду, лукавить не вмію"


Душу в плед ще ховала й ховала, 

Ніч тривоги запивши світанком, 

Так спокою у літа шукала, 

Він лишився гойдатись на ґанку.


Покрутилась під ноги довіра, 

Утопивши очі в калюжі.

На долоні ядучосіра

Висне хмарою неминучість.


Перша паморозь землю накрила, 

Підібгавши життя уже стале, 

На повіках химерно лишила

Срібне зранене листя опале.


Осінь правду свою відкрила

Й помахала услід літнім сонцем...

Днем морозним міцнітимуть жили...

Днем морозним...



Київ, 20 жовтня 2018

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 12.02.2019 23:43  © ... => Аліна Чиж 

Дякую! На страх і ризик іду з тими неологізмами! 

 12.02.2019 21:04  Аліна Чиж => © 

"ядучосіра"... Ви майстер неологізмів!) 

 12.02.2019 20:14  © ... => Серго Сокольник 

Щиро дякую! 

 12.02.2019 19:40  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую! 

 12.02.2019 13:39  ГАННА КОНА... => © 

Глибоко і красво!!!!
Сподобалось дуже!!! 

 11.02.2019 03:43  Серго Соко... => © 

Сподобалось... Мінорно-лірично...