10.02.2019 12:06
Без обмежень
30 views
Rating 5 | 3 users
 © Алла Мейта

Без назви

Осінь тихо зайшла у серце, 

Намочила дощами мрію:

"Перепрошую, і не сердся:

Я за правду, лукавить не вмію"


Душу в плед ще ховала й ховала, 

Ніч тривоги запивши світанком, 

Так спокою у літа шукала, 

Він лишився гойдатись на ґанку.


Покрутилась під ноги довіра, 

Утопивши очі в калюжі.

На долоні ядучосіра

Висне хмарою неминучість.


Перша паморозь землю накрила, 

Підібгавши життя уже стале, 

На повіках химерно лишила

Срібне зранене листя опале.


Осінь правду свою відкрила

Й помахала услід літнім сонцем...

Днем морозним міцнітимуть жили...

Днем морозним...

Київ 20 жовтня 2018



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Василькова кофтина сірої зими / Вірш | Мейта Алла».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 12.02.2019 23:43  © ... => Аліна Чиж 

Дякую! На страх і ризик іду з тими неологізмами! 

 12.02.2019 21:04  Аліна Чиж => © 

"ядучосіра"... Ви майстер неологізмів!) 

 12.02.2019 20:14  © ... => Серго Сокольник 

Щиро дякую! 

 12.02.2019 19:40  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую! 

 12.02.2019 13:39  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Глибоко і красво!!!!
Сподобалось дуже!!! 

 11.02.2019 03:43  Серго Сокольник => © 

Сподобалось... Мінорно-лірично... 

Публікації автора Алла Мейта

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо