Безсонна ніч з коханням
NOCHE DEL AMOR INSOMNE
Noche arriba los dos con luna llena,
yo me puse a llorar y tú reías.
Tu desdén era un dios, las quejas mías
momentos y palomas en cadena.
Noche abajo los dos. Cristal de pena,
llorabas tú por hondas lejanías.
Mi dolor era un grupo de agonías
sobre tu débil corazón de arena.
La aurora nos unió sobre la cama,
las bocas puestas sobre el chorro helado
de una sangre sin fin que se derrama.
Y el sol entró por el balcón cerrado
y el coral de la vida abrió su rama
sobre mi corazón amortajado.
Noche arriba los dos con luna llena,
yo me puse a llorar y tú reías.
Tu desdén era un dios, las quejas mías
momentos y palomas en cadena.
Noche abajo los dos. Cristal de pena,
llorabas tú por hondas lejanías.
Mi dolor era un grupo de agonías
sobre tu débil corazón de arena.
La aurora nos unió sobre la cama,
las bocas puestas sobre el chorro helado
de una sangre sin fin que se derrama.
Y el sol entró por el balcón cerrado
y el coral de la vida abrió su rama
sobre mi corazón amortajado.
Ніч, що на двох одна, як місяць вповні,
ридала та сміялася до мене,
сплітала у видіння незбагненне
мій розпач, мої мрії невгамовні.
Ніч, що на двох одна, ховала зовні
в опалі чорному все потаємне –
на ранок обіцяла, що поверне
мій плач, мій біль з далекої безодні.
Світанок поєднав нас на постелі
за обрієм, за морем прохолодним
потоками кривавої пастелі.
І сонце над зачиненим балконом,
немов коралом на підводній скелі,
лягло на серце променем червоним.
