Збудував слимак хатину

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

У чималому грибі,

Бо вподобав самотину

Як господар сам собі.

І доладну комірчину

Звів у меншому грибку,

Щоб запаси для почину

Класти в схованку містку.

Ще й дзвіночок біля входу

Для придоби почепив,

Хоч гостей ніколи зроду

Накликати не любив.

Сів до снідання смачного,

Та й додуматись не міг,

Що припреться хтось до нього

Так неждано на поріг.

Сонечко – жучок у крапку

Без запрошень прилетів,

Намотав шнурок на лапку

І дзвіночком дзенькотів

– Хто там дзенькає знадвору? –

У грибі принишк слимак,

– Після сну в голодну пору

Не дає поїсти всмак!

А жучок надворі зранку

Круг хатини все снує,

В шибку зирить крізь фіранку:

– Хтось у цій хатині є?

На горище по драбині

З перевіркою заліз,

Знудьгувався у гостині

Й полетів кудись у ліс.

Виглянув слимак і зразу

Дзвоника з шнурком зірвав,

А минуло трохи часу –

Ще й драбину заховав.

В дім заповз на самотині

Й обізвався в напівсні:

– Гості крапчасті в хатині

Не потрібні тут мені…