13.10.2021 06:08
© Тетяна Чорновіл
Про що бурчав запасливий єнот
з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»
В місткім дуплі осики при нагоді
Єнот облаштував собі житло.
Оселі кращої й шукати годі –
Тут сухо, тепло й затишно було
Як навіть осінь надійшла з дощами.
Трави сухої наносив знадвору
Завчасно, поки дощ іще не лив,
І постіль шелестку в осінню пору
В кубельці попід боки настелив,
Щоб тепло й м’яко спалося ночами.
Узліссям і в чагарнику густому
Все сходив зі стежок на манівці,
Бо всюди день-у-день, забувши втому,
На нюх шукав поживні корінці
І полоскати зносив їх до річки.
А потім мокрі розстеляв сушити,
В дупло носив невтомно про запас,
Щоб у зимову пору всмак спожити –
Бо ж непогано крізь дрімоту враз
Запхнути корінці хрумкі за щічки.
Застрекотіла з берестка сорока:
– Куди це ти, сусіде, зранку йдеш?!
Єнот подумав: – От іще морока,
Про все їй треба знати, не минеш…
А вголос буркнув: – По гриби до бору!
Ще вчора в листі бачив говорушки,
З три оберемки можна принести,
Сирими з’їсти добрі чи для юшки,
Та й насушу – з грибної смакоти
Запас хай буде, бо зима вже скоро.