Пиріжки з глодом

з рубрики / циклу «ДИТЯЧА ПОЕЗІЯ»

Знов осінь заросила ліс дощами,

Між віть нависли хмар клуби імлисті,

І краплі розсипались між кущами,

Стікали потічками вниз по листі.

Принишкла миша в земляній оселі,

Сховавшись від дощу в осінню пору.

Вода в норі не капотіла з стелі,

Але тягнуло холодом знадвору.

Все ж довго миша мерзнути не стала,

А нишпорити в нірці завелася,

Бо вчасно про дровця сухі згадала,

Що так доречно з літа запаслася.

Відомо всім, що з піччю тепло й ситно,

Дровця підсохлі зайнялися зразу,

Від полум’я в оселі стало видно

І потепліло через трохи часу.

Нагрілась миша й відшукала згодом

Запаси, з літа знесені в комору.

– Спечу, – пищала, – пиріжків із глодом,

А раптом білка забіжить знадвору.

Надумала й зробила – вже рум’яні

Виймає господиня на лопаті.

Вбирають очі пиріжки духмяні,

Аж заясніло випічкою в хаті

– О! Білочко, заходь! Я наче знала,

Із глодом пиріжки спекла для тебе!

А осінь десь на вітрі аж стогнала,

Дощем холодним шелестіла з неба.