Дорожня книжечка
шванк - 49з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»
49.
ЯК ОДИН ПАН ЗАБОРОНИВ СВОЇМ СЕЛЯНАМ ЛАЯТИСЯ.
Жив собі у замку добрий, благочестивий, старий лицар, і йому належало велике село, населене такими злими, розбещеними селянами, що він ніяк не міг з ними зійтись ближче; ні перед яким кощунством вони не зупинялися, ні в що не ставили ні заповіді ні завіти.
Богохульство їм було особливо суворо заборонено, але, як кажуть, горбатого могила виправить.
Нарешті, добрий пан пожалів їх жінок і дітей, вважаючи, що батьки розорять їх начисто. От він і видав указ, встановивши за богохульство не тільки грошову пеню, але і тілесне покарання.
Пройшло небагато часу, і багато кого викрили і міцно покарали, кого в’язницею, кого ганебним стовпом, декому відрізали язика, а самих закоренілих так, навіть стратили. Словом, діло дійшло до того, що селяни відчули острах, хоча це й було для них гірше полину і гострого ножа.
Тамтешня сволота до того розпустилася в своєму безпутстві, що добром від них неможливо було нічого добитися; ніхто нічого не бажав робити в ім’я Боже, кроку ніхто не міг ступити без непристойної клятви.
От і впали селяни духом, зібралися всією общиною, порадились і надумали йти до замку, викласти пану свою нужду; сволота є сволота, її ніяк не загнуздаєш, якщо не дозволити хоч яке - небудь заваляще прокляття.
З таким проханням староста і звернувся до пана від імені всієї общини. Пан вислухав скаргу і поцікавився, яке прокляття їм потрібне.
Староста відповів:
«Милостивий пане, просимо вашу доброчесність дозволити нам вираз не дуже сильний, але і не дуже слабкий, щоби нашу сволоту тримати в страху.
«Ладно, - відповів пан, - якщо вже вашу сволоту проханнями не дістанеш, обмізкуйте діло всім миром і виберіть собі прокляття, аби воно тільки не торкалося страстей Господніх».
Селяни зібрались, порадились, облюбували чуму і знову постали перед панськими очима.
Пан спитав: «Вибрали?»
«Так, - відповів староста, - милостивий пане, ми прийшли до вас і просимо: ради Бога даруйте нам чуму».
«Добре, - сказав їм пан, - і «французьку болячку» в додаток!»
Староста подякував поміщика від імені всієї общини за щедрий дар, і вони повернулися додому з превеликою радістю.
Примітка: - що то є за «французька болячка» знають всі і без підказки.
Вільний переклад КАЛІСТРАТА.
м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік
