21.10.2021 08:25
для всіх
29
    
  1 | 1  
 © Йорг Вікрам

Дорожня книжечка

шванк - 49

з рубрики / циклу «Дорожня книжечка»

49.

 

ЯК ОДИН ПАН ЗАБОРОНИВ СВОЇМ СЕЛЯНАМ ЛАЯТИСЯ.

 

Жив собі у замку добрий, благочестивий, старий лицар, і йому належало велике село, населене такими злими, розбещеними селянами, що він ніяк не міг з ними зійтись ближче; ні перед яким кощунством вони не зупинялися, ні в що не ставили ні заповіді ні завіти.

Богохульство їм було особливо суворо заборонено, але, як кажуть, горбатого могила виправить.

 

Нарешті, добрий пан пожалів їх жінок і дітей, вважаючи, що батьки розорять їх начисто. От він і видав указ, встановивши за богохульство не тільки грошову пеню, але і тілесне покарання.

Пройшло небагато часу, і багато кого викрили і міцно покарали, кого в’язницею, кого ганебним стовпом, декому відрізали язика, а самих закоренілих так, навіть стратили. Словом, діло дійшло до того, що селяни відчули острах, хоча це й було для них гірше полину і гострого ножа.

 

Тамтешня сволота до того розпустилася в своєму безпутстві, що добром від них неможливо було нічого добитися; ніхто нічого не бажав робити в ім’я Боже, кроку ніхто не міг ступити без непристойної клятви.

От і впали селяни духом, зібралися всією общиною, порадились і надумали йти до замку, викласти пану свою нужду; сволота є сволота, її ніяк не загнуздаєш, якщо не дозволити хоч яке - небудь заваляще прокляття.

 

З таким проханням староста і звернувся до пана від імені всієї общини. Пан вислухав скаргу і поцікавився, яке прокляття їм потрібне.

Староста відповів:

«Милостивий пане, просимо вашу доброчесність дозволити нам вираз не дуже сильний, але і не дуже слабкий, щоби нашу сволоту тримати в страху.

«Ладно, - відповів пан, - якщо вже вашу сволоту проханнями не дістанеш, обмізкуйте діло всім миром і виберіть собі прокляття, аби воно тільки не торкалося страстей Господніх».

 

Селяни зібрались, порадились, облюбували чуму і знову постали перед панськими очима.

Пан спитав: «Вибрали?»

«Так, - відповів староста, - милостивий пане, ми прийшли до вас і просимо: ради Бога даруйте нам чуму».

«Добре, - сказав їм пан, - і «французьку болячку» в додаток!»

Староста подякував поміщика від імені всієї общини за щедрий дар, і вони повернулися додому з превеликою радістю.

 

Примітка: - що то є за «французька болячка» знають всі і без підказки.

 

Вільний переклад КАЛІСТРАТА.

 



м.Бургхейм, Німеччина, 1555 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.10.2021 03:49  Каранда Галина => © 

от у всі часи через якусь сволоту нормальним людям життя немає!)