Пори року

з рубрики / циклу «Філософські мотиви»

Моє життя, немов осінній сад,

Оголена душа і нерви,

Іду, гортаю прілий листопад,

І згадую весни шедеври…

Коли буяло цвітом все навкруг,

Сміялось небо сонце-граєм,

Вкривався малахітом ближній луг,

Пташиний спів котився гаєм…

Та з плином часу відцвіла весна,

Прийшло спекотне щедре літо,

Тулилися черешні до вікна,

Рясніли клумби розмаїто…

За літом осінь завітала в сад,

Поспіли яблука і груші,

Парфумив медом білий виноград,

П`яніли щастям наші душі…

Та згодом щезла чарівна краса,

В обіймах смутку квилить осінь,

Дощем так часто плачуть небеса,

Сад засинає в безголоссі…

#Ольга_Шнуренко

м. Київ,